by kolia stepanets
Дорога моя неєврейка Віталька!
Я все ж надіюся, шо взавтра білого коня чи московського драндюлєта біля загсу не буде, не буде там і мене, і ти все ж таки не дременеш геть, а підпишишся у якихось там документах і вкінці-кінців почнеш щоранку готувать товмачі з шкварками, прополювать буряки напоспіх перед роботою, і замітати й пилососити після неї, вообщем - ти станеш сімейною людиною, такою собі жіночкою-хазяйочкою. Не дивлячись на мою прострацію з цього приводу-події, бо я ще й досі не знаю як на неї реагувать, я таки бажаю тобі всього-всього, усього й геть усього, шо може тобі побажать твій странний друг Супрунець (а бажає він обично речі ужасні й збоченські, але ти такі любиш, бо пройшла його школу).
Ставлю цей пост для френдс онлі, бо твій майбутній хазбент має звичку сюди заходить і наблюдать за нашими розмовами. А далі кажу таке - якшо шось не складеться, то знай, шо за нами тужить Італія зі своїми виноградниками і родючою землею чи моя Монтана, в якій ти ще не була і не бачила медведів в єллоустоунських парках і багато-багато дивних речей, яких ти спочатку жахалась, а потім сама вступила в "цю школу".
Тому гуд лак вам.
No comments:
Post a Comment