by andres gonzalez
Добрий день!
Моя баба по татовій лінії завжди була пихатою та трохи жадною.
Коли ми приїжджаємо до неї у гості, свої смачні пироги та тушонки вона дає не дуже охоче - вона або обережно питає чи класти у торбу те добро, або необережно констатуємо ми, що воно нам потрібно. Я не знаю звідки у неї така риса характеру, бо ані мій дід, а ні мій тато такими не стали за життя з нею. Але бабу Ганю я все одно дуже люблю.
Люблю за таке: у баби є своє окреме життя - життя без діда, без городів і без моєї прабаби Насті, яка вмерла минулої осені у віці 99 і принесла бабі дуже значне полегшення. Справа у тому, що баба Ганя ще за своєї нестарості, десь у віці 40, пішла у штундери. Пішла тоді, коли декілька десятків років тому у селі Суємці стався тренд - понаїхали нові месії і захопили пів села у свої нета. Ті месії може і дали таким бабам як моя баба ширшого бачення світу, дали їм і продовжуть досі давати американські цукерки, одяг, техніку та всякі розумні кольорові брошури. Багато з бабиних подруг повиїжджали до Америки і шлють їй зараз звідти посилки і телефонують інколи.
Баба Ганя стала дуже набожною, але почуття гумору від набожності не втратила. Баба затягнула у ті штундерські нета мою другу прабабу Зіньку та мою улюблену бабу Марушку. Але дивлячись на спільний вплив набожної штундерської політики, баба Ганя та баба Марушка все ж вибудували власні алкогольні політики, бо пити їм суворо забороняє божий закон. Баба Ганя активно проклинає тих, хто вигадав оковиту і сурово зирить на діда кожного разу, коли він схилається до чарки. А от баба Марушка в цьому ділі простіша - вона красить водку та пиво червоним смородиновим компотом, але водночас дуже просить не розказувати про такі діла напарниці.
Це такий собі наш сімейний секрет покоління. Я не здам свою улюблену бабу.
No comments:
Post a Comment