by andres gonzalez
Добрий день!
Я таки збрехав, коли казав, шо нас на селі сприйняли дуже добре. Тобто частково збрехав. Бо більшість сприйняла нас дуже добре. Наприклад, візьмемо тих самих моїх бабусь. Їм так радо було позувати для мого товариша - гарного фотографа Андреаса Гонсалеса: вони виявляли бажання і крім того обидві "клеїли" його з невідомих для мене причин, він їм дуже сподобався, і вони декілька раз його перепитали чи одружений він. Красавіци)
А меншість, у постатях двох молодих чоловіків, не дуже нас радо сприйняла.
В той момент, коли ми оглядали якусь закинуту часом хатину, до нас під'їхало двоє молодиків і запитали шо ми тут робимо. Ми щасливо їм повідали в чому суть наших вештань селом і власне в чому зацікавленість таким негарним об'єктом як ота закинута й покинута хатина і на свою голову ледве не отримали прочухана. То була власність якогось-такогось "двоюрідного тестя дружини рідного брата" котрогось з них. За нашим нерозумінням причини сутички, за їхнім небажанням розуміти кольори, за нашою необізнаністю брати дозволи у сільського голови для огляду таких об'єктів, за їхнім подивом на нашу гостру мову не послідували бійки, а послідувало розуміння наступного:
На селі є своя бюрократія, в городі вона тоже є і тоже своя.
На селі брешуть, брешуть і в городі, тільки на селі брешуть якось простіше і людяніше, по-приколу часто.
На селі живуть своїм життям і не дуже люблять вискочок, які вриваються у їхнє тихе буденне життя і його полохають,
у городі це відбувається на більш високих рівнях і на більш високих тонах.
А взагалі-то ми єдиний цілий гарний край. І всі ми такі собі ідеальні та неідеальні, крайні та безкрайні. І якшо сісти й подумать, то все у нас буде просто фантастично. Давайте надихать одне одного!
No comments:
Post a Comment