Перші Скромні

by kolia stepanets

З "Автобіографії" Франкліна я хлєбнув трохи історії США, яку зовсім не знав, а таке знати треба і дізнався про одну таку собі рису, яка є вкрай надважливою. Скромність. Франклін розписував, що скромність допомагає нескромним маніякам, скромність лічить від величі і скромність вобще дуже страшна сила, якщо навчитись нею користуватись.
За всю свою поки що недовголітню історію я знаю всього двоє скромних людей. І я їх дуже поважаю. Перша така людина - це Коля Степанець, це його фото між іншим там зверху і далі буде тоже. Коля мало балакає, Коля правда трохи лінивий, але Коля робить класні діла, і коли наступне класне діло в нього вдається, то він не дуже тим хизується, а навпаки - тихенько мовчить. Може радіє собі тихенько всередині. Але це ж як важко мабуть - радіти, що в тебе щось гарно вийшло і не дозволяти радіти іще комусь. Тобто мовчанкою тією не дозволяти. То варіант скромності Колі.

Другою скромною людиною, яку я знаю, є мій тато. Вітька (так зве його мама моєї мами, й мені так звати його подобається, хоча я так ніколи його і не звав). Вітька тоже робить великі діла, ну як для рівня середньостатистичної сім'ї 14-тисячного населеного пункту. В нього також, на зразок Колі, мого сусіда, скромність окреслена мовчанкою після великих діл. Але часто Вітька зриває з себе маску скромності. Особливо коли сперечається з Танькою, моєю мамою. Бо Танька - трохи стервозної вдачі і в суперечках з нею татова нескромність є єдиним порятунком, щоб інколи вона трохи вмовкала. За це я тата поважаю. Але люблю їх обох однаково.

Третьої скромної людини в мене нема. Але є такий собі прототип середньої скромності, який об'єднує всіх тих, кого я знаю, крім Колі і Вітьки. Дехто серед них - достатньо скромний з правом на тимчасові нескромні виїбони, дехто - геть нескромний, але від того їх любити менше не можна, хоча інколи дуже важко цього не робити. Є в мене дуже нескромна подруга Еля з Гурзуфа, і вона постійно ту нескромність показує, думаю, що й сама не помічає. Але тільки за те її не любити не можна.

Я сам ймовірно підпадаю під третій тип скромності. Тому не любити середньоскромних просто не можу.
Хоча би тому, що себе самого я люблю дуже.